Мюнхенський театр Cuvilliés-Theater (Altes Residenztheater) нерідко називають найкращим театром Німеччини в стилі рококо. Споруда пропонує елегантне середовище для опер, оперет і п’єс. Докладніше про довгу історію театру та його архітектурні особливості читайте далі на munich-trend.
Історія
Після пожежі в театральній Георгіївській залі Мюнхенської резиденції курфюрст Баварії Максиміліан III Йосип наказав побудувати новий театр поза межами палацу. У 1751–1753 роках Франсуа де Кювільєс спорудив Residenztheater. Поруч із ним, на площі Макс-Йозеф-Плац, згодом з’явився Національний театр (Nationaltheater) – дім для Баварської державної опери, Баварського державного оркестру та Баварського державного балету.
Residenztheater із середини XVIII століття захоплював своїм розкішним блиском курфюрстів і королів. Театр слугував місцем проведення незліченних складних постанов відомих опер. У 1781 році тут відбулася світова прем’єра опери Моцарта «Ідоменей». У 1806 році французький імператор Наполеон І Бонапарт приїхав до Мюнхена, щоби відсвяткувати надання Баварії статусу королівства. Тоді театр поставив із цієї нагоди дві опери – Das unterbrochene Opferfest Пітера фон Вінтера та «Дон Жуан» Моцарта. На початку ХІХ століття Residenztheater став доступним не лише для членів королівського двору, а й громадян Мюнхена.
Під час правління короля Людвіга I театральна трупа взагалі припинила виступи, а внутрішнє обладнання театру зняли. Деякий час приміщення використовувалося лише як склад сусіднього Національного театру. Королю Баварії Максиміліану II вдалося повернути театру статус центру культурного життя Мюнхена.
Монарх відремонтував простір, щоб у ньому можна було ставити класичні опери. Його син, загадковий король Людвіг II, захопився духом старовинного театру та насолоджувався тут виставами, які ставили спеціально для нього в 1872–1885 роках. Ці шоу вирізнялися з-поміж інших своїми розкішними декораціями та багатими сценічними технологіями. Королівську ложу закривали шторами, щоби захистити вразливого короля від злих поглядів.
Residenztheater не витримав бомбардувань Другої світової війни, тому місто вирішило побудувати на фундаменті перлини рококо новий театр – Neues Residenztheater. У 1951 році його відкрили. Відвідувачі були вражені сучасними на ту епоху меблями та передовими технологіями. Особливе враження на гостей справила добре обладнана, багатофункціональна сцена та хороша акустика.
У 1956 році було прийнято рішення відновити старий Residenztheater (Altes Residenztheater). Його перебудували в іншому місці Мюнхенської резиденції та відкрили в червні 1958-го до 800-річчя міста показом опери Моцарта «Весілля Фігаро». Ентузіасти-помічники подолали брак грошей і матеріалів завдяки креативності й великому бажанню. Назвали простір «Cuvilliés-Theater» – на честь архітектора Франсуа де Кювільєса. Під час його спорудження використали різьблені та позолочені ложі, які ще перед Другою світовою війною розібрали та зберегли в надійному місці. У 2004–2008 роках театр знову реконструювали й технічно модернізували.
Перший рококо-театр Мюнхена
Cuvilliés-Theater – перший театр у стилі рококо в Мюнхені. Коли він відкрив свої двері для всіх мюнхенців на початку ХІХ століття, королівське оздоблення вважалося пережитком минулих часів. Після чергової пожежі в резиденції, яка завдала незначних пошкоджень театру, дехто вимагав знести приміщення.
Подейкують, що архітектор Лео фон Кленце, який формував міський пейзаж Мюнхена своїм класичним стилем, навіть знищив оригінальні плани та креслення Cuvilliés-Theater, аби запобігти реконструкції будівлі. Хай там як, театр вдалося зберегти. З плином часу розкішний інтер’єр в такому історичному місті, як Мюнхен, став магнітом для туристів та поціновувачів мистецтва.
Декор театру – у червоно-золотих тонах. Чотири поверхи, кожен з яких має 14 колод, охоплюють перший поверх у формі підкови. Особливої уваги заслуговує ложа навпроти сцени, що простягається з другого на третій ярус. Її підтримують дві фігури Атланта, над ними розташовані каріатиди, які підтримують наступний рівень. Відносно просто омебльований перший поверх раніше був зарезервований для міської аристократії.
Від оригінального розпису Йоганна Баптіта Циммермана, який колись прикрашав зал для глядачів, не залишилося нічого. Однак витончене різьблене оздоблення ярусів із його фігурами, рослинним орнаментом і візерунками робить Cuvilliés-Theater головним твором баварського рококо. Це справжній витвір мистецтва, якому майже немає рівних у Європі. Cuvilliés-Theater також слугує музеєм та використовується для екскурсій.
Репертуар
Переважно в Cuvilliés-Theater показують опери, оперети та п’єси. Ансамбль Cuvilliés-Theater, що складається із солістів і учасників Мюнхенського філармонічного оркестру та Симфонічного оркестру Баварського радіо, демонструє відвідувачам добре підібрані шедеври класичного періоду.
