Баварська державна опера (Bayerische Staatsoper) – одна з провідних оперних сцен Німеччини, що базується в Мюнхені. Її історія почалася з трупи, створеної в епоху панування італійської опери. З 1753 року оперні вистави проводили переважно в театрі Cuvilliés-Theater. З 1818-го основним домом баварської опери слугує Національний театр. Певний період головним місцем розміщення її колективу був театр Prinzregententheater. Докладніше читайте далі на munich-trend.
Зародження
Оперна трупа Баварії бере свої початки ще з 1653 року, епохи панування італійської опери. Курфюрст Фердинанд Марія влаштував театр у Геркулесовому залі Мюнхенської резиденції, де для членів придворного товариства ставили найкращі італійські оперні вистави.
Фердинанд Марія, дотримуючись плану свого батька Максиміліана I, побудував окремий оперний театр – Haberkasten на Сальваторплац. Опери того періоду зазвичай базувалися на міфах і використовували алегоричні фігури для вшанування правителя та його двору.
Початки в Cuvilliés-Theater
З 1753 року оперні спектаклі Мюнхена показували переважно в театрі Cuvilliés-Theater, що на території Мюнхенської резиденції. Тоді ще він називався Residenztheater. З обертовою сценою та регульованими кабінками, які під час урочистих подій можна було встановлювати горизонтально, мюнхенська опера вважалася справжнім технічним досягненням.
Спеціально для столиці Баварії на той час 19-річному австрійському композитору Вольфгангу Амадею Моцарту доручили написати оперу «Удавана садівниця». Її прем’єра відбулася в січні 1775 року. У 1781 році тут також відбулася світова прем’єра опери Моцарта «Ідоменей».
Якщо раніше оперний театр був призначений лише для придворного використання, то з 1797 року Cuvilliés-Theater отримав статус королівського й водночас національного театру, що зробило німецьку оперу доступною для всіх людей, незалежно від статусу. Поступово міфологічні сюжети та вшанування правителів почали замінювати сюжетами, натхненними ситуаціями з повсякденного життя. Оперними новинками стали французька революційна комічна опера та зингшпіль із Відня та Лейпцига. У зингшпілі поєднуються спів і діалоги.
Мистецькі й політичні тенденції в першій чверті ХІХ століття визначав Максиміліан І. Він правив із 1799 року як курфюрст, а з 1806-го – як король Баварії. У 1802 році Hof-National-Schaubühne («Придворна національна театральна сцена») переїхала з Haberkasten на Сальваторплац до Cuvilliés-Theater, ставши Churfürstliches Hoftheater («Театром виборчого суду»).
У 1806 році французький імператор Наполеон І Бонапарт приїхав до Мюнхена, щоби відсвяткувати надання Баварії статусу королівства. Тоді театр поставив із цієї нагоди дві опери – Das unterbrochene Opferfest Пітера фон Вінтера та «Дон Жуан» Моцарта.
Під час правління короля Людвіга I театральна трупа Cuvilliés-Theater взагалі припинила виступи, а внутрішнє обладнання театру зняли. Деякий час приміщення використовувалося лише як склад сусіднього Національного театру. Королю Баварії Максиміліану II вдалося повернути театру статус центру культурного життя Мюнхена.
Театр не витримав бомбардувань Другої світової війни, згодом місто побудувало на його фундаменті нову споруду – Neues Residenztheater. Однак у 1956 році було прийнято рішення відновити старий Residenztheater (Altes Residenztheater). Його перебудували в іншому місці Мюнхенської резиденції та відкрили в червні 1958-го до 800-річчя міста показом опери Моцарта «Весілля Фігаро». Власне тоді й назвали театр «Cuvilliés-Theater» – на честь архітектора Франсуа де Кювільєса. Під час його спорудження використали різьблені та позолочені ложі, які ще перед Другою світовою війною розібрали та зберегли в надійному місці.
Основний дім баварської опери
У 1792 році тодішній курфюрст Баварії Карл Теодор наказав збудувати поруч із Residenztheater, на площі Макс-Йозеф-Плац, трохи більшу споруду – Національний театр (Nationaltheater). У 1818 році він став основним домом Баварської державної опери, а крім того, баварських державних оркестру й балету. Зал розрахований на 2100 місць.
Під час вистави 14 січня 1823 року на сцені сталася пожежа. Театр згорів дотла. Мюнхен взяв на себе відповідальність оплатити всю вартість реконструкції, яка склала 800 000 гульденів. Споруду вдалося реконструювати всього лише за два роки. У січні 1825-го Національний театр повторно відкрився.
З приходом на престол короля Людвіга I почалася нова епоха в історії опери Мюнхена. Король закрив Volkstheater в Ізарторі та остаточно розпустив італійську оперу. Це відкрило шлях до низки нових європейських тенденцій.
З іменем композитора й диригента Ріхарда Ваґнера тісно пов’язане правління короля Людвіга II. 19-річний правитель, повністю зачарований оперою «Лоенґрін» Ваґнера, привіз композитора до Мюнхена. Тоді Ваґнер ледь зводив кінці з кінцями через борги. Суперечлива дружба між монархом і музикантом, яка закінчилася політичною суперечкою, стала початком нового розквіту мюнхенської опери. У Мюнхені показали чотири прем’єри ваґнерівських шедеврів. Королівський двір і Національний театр опинилися в центрі уваги європейського музичного світу.
Під час Другої світової війни театр зазнав руйнувань вдруге. У ніч на 3 жовтня 1943 року в ньому спалахнули вибухівка та запалювальні бомби. Різко піднята температура буквально розплавила сцену в залізному каркасі. Відбудова потребувала величезних коштів, тому парламент виступив проти відновлення Національного театру. Ба більше, містобудівники хотіли повністю прибрати руїни задля забезпечення простору для транспортних послуг. Групі ентузіастів вдалося зібрати кошти на реконструкцію та заручитися громадською підтримкою.
У 1954 році в місті оголосили конкурс на нову будівлю. Для її спорудження обрали план Карла фон Фішера. Роботи з відновлення тривали 5 років і коштували 62 мільйони марок. У період відновлення оперна трупа розміщувалася в Prinzregententheater.
Цікаво, що з 1993 року до кінця сезону 2005/06 гендиректором Баварської державної опери був англієць німецького походження Пітер Джонас. Раніше він працював художнім керівником Чиказького симфонічного оркестру та Англійської національної опери в Лондоні. Пітер краще, ніж попередники, зосередився на театральному елементі, беручи до уваги візуальний аспект. Нові режисери та дизайнери використовували новітній підхід до популяризації опери.
Фестиваль і Prinzregententheater
З 1867 року в місті проводять Мюнхенський оперний фестиваль. Під час фестивального літа 1875 року публіці показували опери Моцарта та музичні драми Ваґнера. Захід із кожним роком набирав популярності, тож потребував власного театру. У 1901 році в місті відкрили Prinzregententheater.
Назвали простір на честь принца-регента Баварії Луїтпольда. Як вже було згадано вище, після руйнування Національного театру внаслідок подій Другої світової війни Баварська державна опера розміщувалася в Prinzregententheater з 1944 по 1963 рік. До слова, Мюнхенський оперний фестиваль проходить щорічно в столиці Баварії з кінця червня до кінця липня.
