Deutsches Theater – театр у центрі Мюнхена, де демонструються традиційні й класичні вистави, серед яких опери й оперети, балети та мюзикли. Крім великих постанов як із місцевими, так і гастрольними акторами, театр також показує вар’єте, водевілі, шоу фокусників і циркових діячів. У Deutsches Theater проводять щорічний карнавал, а ще численні зібрання вищого суспільства та бали. Станом на 2023 рік це найбільший театр у Німеччині для гостьових (гастрольних) вистав. Докладніше читайте далі на munich-trend.
Найкрасивіший бальний зал та найшляхетніше кабаре
Deutsches Theater відкрив свої двері в Мюнхені у вересні 1896 року. Побудували цей «казковий палац» Александр Блюм, Йозеф Ранк і Карл Стор у стилі необароко. Комплекс містив, крім зали для глядачів на 1679 місць та трохи меншої глядацької зали, ресторани, кафе, магазини та 30 квартир.
Спочатку театр використовувався переважно для водевілів, популярних комедій, народних п’єс, спортивних змагань і карнавальних балів. Після новорічного балу 1896 року Deutsches Theater став найкращим місцем для святкування карнавалу в Мюнхені. Щороку в січні та лютому театр перетворюється на найкрасивіший бальний зал Європи.
Від рубежу століть і до бурхливих 1920-х Deutsches Theater став «найшляхетнішим кабаре з усієї королівської резиденції», де пропонували виступи європейських коміків, акробатів, танцюристів і веселих музикантів.
Воєнний період
Під час першого року Першої світової війни Deutsches Theater закрили на два місяці. Після відкриття програму адаптували за повністю німецьким підходом – жодної інтернаціональності!
У 1918 році в актовій залі комплексу збиралися ради Баварської радянської республіки. Тоді саксонець Ганс Ґрусс взяв на себе керівництво театром і почав організовувати ревю з розкішними декораціями, тобто вистави з розважальними елементами. Вони поєднують музику і сценки, часто на актуальні теми.
Тоді на мюнхенській сцені виступала одна з найпопулярніших танцювальних труп 1890-х років, створена в Англії, The Tiller Girls. Крім того, Мюнхен підкорював баварський комедіант Карл Валентін зі своїми чудернацькими пародіями. Карл Валентін розпочав свою творчу кар’єру як музичний клоун і сольний комік і все життя вважав себе народним співаком. Відомі митці та колеги ще за життя називали його генієм. Письменник і філантроп Томас Манн знав уривки з його діалогів напам’ять.
У 1922 році Пітер Крейдер, який пізніше прославився як композитор шлягерів і кіномузики, став музичним керівником і диригентом театру. Однак найбільшого касового успіху в Deutsches Theater досягали міжнародні змагання з боксу та боротьби.
У 1929 році режисер Ганс Ґрусс запросив американо-французьку танцівницю, співачку та акторку Жозефіну Бейкер. Однак вистави з її участю заборонила влада – це був передвісник нового розуміння культури, пропагованого нацистами. Заплановану виставу Negro Naked Dancer («Гола негритянка-танцівниця») назвали такою, що порушує норми пристойності. Церковна влада підтримала таке рішення влади.
У 1935 році обурений Ганс Ґрусс виступив проти нацистської політики та показав на сцені твори, написані єврейськими авторами. Це, разом із фінансовими проблемами, ознаменувало кінець його кар’єри директора театру. Його наступник Пауль Вольц здебільшого продовжив програмне планування Ґрусса. Ревю та кабаре забезпечували мюнхенцям розваги під час Другої світової війни, поки театр не пошкодили бомбардування в 1943 році.
Від повторного відкриття до першого ремонту
У 1951 році частково реконструйований Deutsches Theater знову відкрив свої двері. У 1960-х роках тут почали показувати класичну драму, балет, оперету. Пан Вольц запросив на сцену багатьох улюбленців публіки, серед яких Йоганнес Гестерс, Маріка Рьокк, Ханс Мозер і Зара Леандер.
У 1961 році співдиректором закладу став Курт Плапперер, який значною мірою визначив майбутнє театру. Згодом Deutsches Theater познайомив мюнхенців із жанром мюзиклу, який через повільний культурний розвиток внаслідок Другої світової війни був знайомий небагатьом німцям. Крім того, Deutsches Theatre відкрив свої двері для нью-йоркського Бродвею.
У 1965 році Пауль Вольц залишив театр, тож орендарем і єдиним директором став Курт Плапперер. Deutsches Theater – останнє сімейне підприємство такого розміру в Німеччині. На додаток до виступів відомих артистів, музичних і балетних шоу, постійним елементом програми стали «Theaterwochen» («Театральні тижні»). Під час них глядачі насолоджувалися класикою, наприклад п’єсою «Гамлет» Вільяма Шекспіра.
У 1977 році міська рада ухвалила рішення про ремонт театру. Заплановані 6-місячні роботи затягнулися на 5 років, а коштували вони місту 54 мільйони марок замість передбачених у бюджеті 3-х. Жоден приватний сектор не захотів взяти на себе управлінські функції, тому муніципалітет перейняв театр у 1982 році у свою власність. Директор Гайко Плапперер-Лютгарт відкрив сцену для різноманітної програми з акцентом на мюзиклах, розвагах, шоу, балеті, танцях, легкій опері та костюмованих щорічних балах.
До 1982 року Рейнхард Рімершмід переробив інтер’єр театру в стилі попарт, для якого характерне використання образів продуктів вжитку. У 1993-му в Deutsches Theater відбувся європейський дебют відомого ілюзіоніста Девіда Копперфілда, який вже на той час був визнаний міжнародною сенсацією. У 1995 році успішний письменник і майстерний артист Маріо Адорф зачарував мюнхенську публіку оповіданнями, читанням і співом.
У 2003 році театр опинився під загрозою закриття, тому муніципальна рада вирішила залишити його в муніципальній власності та провести необхідну реставрацію.
Реставрація
У червні 2008 року розпочалися реставраційні роботи, які мали бути завершені до листопада 2011 року. Однак у 2009-му процес відклали через виявлені перебої в трубі метро під театром. У цей час театральну сцену перенесли до намету у Fröttmaning. Протягом цього часу намет відвідало понад мільйон гостей.
У липні 2013 року театр переїхав на вулицю Шванталерштрассе, а в січні наступного року відбулося урочисте повторне відкриття. Численні представники політики, бізнесу та мистецтва святкували відкриття театру. Серед них також зірка німецького мюзиклу Патрік Станке. Deutsches Theater нарешті знову став «палацом посмішки».
З 2014 року театр щороку відвідувало понад 300 тисяч відвідувачів, а у 2016-му він відсвяткував своє 120-річчя. У наступні роки кількість відвідувачів зросла до понад 350 000 осіб на рік, аж поки цьому не завадила криза внаслідок поширення коронавірусу. Упродовж багатьох місяців театр боровся з такими труднощами, як перебої в розкладі вистав через пандемію та обмеження кількості відвідувачів до 25%. Навіть запланований на початку 2022 року бальний сезон, який і так скоротили до двох тижнів, зрештою довелося повністю скасувати.
У лютому 2022 року театром почав керувати Томас Лінсмаєр. Завдяки різноманітній програмі, що складається з відомих музичних театральних хітів, інноваційних постанов, танців, кабаре та неймовірних шоу, Deutsches Theater продовжив досягати успіху.
