До появи кінотеатрів культурне життя у місті було не менш яскравим та жвавим. Столиця Баварії у 19 столітті була одним з культурних центрів Європи: тут відкривалися театри та формувалися передові художні течії. У цій статті розповімо про те, як проходило культурне життя у Мюнхені у 19 столітті. Далі на munich-trend.eu.
Історичний контекст
Після 1800 року Мюнхен почав стрімко розвиватися. 19 століття вважається одним із найважливіших століть для міста в економічному, промисловому, політичному та культурному плані. На такий активний розвиток значно вплинули королі Людвіг І та Максиміліан ІІ.
У 1806 році Баварія стала королівством, а Мюнхен – королівською столицею, що значно підвищило статус і престиж міста. Протягом усього 19 століття місто переживало постійну модернізацію. Були впроваджені урбаністичні реформи, розширилася міська інфраструктура, з’явився громадський транспорт тощо.
Епоха Людвіга І вважається епохою мистецтва для міста. Монарх активно підтримував художників, архітекторів, скульпторів, композиторів. Створив відомий мюнхенський квартал, започаткував масштабні будівничі проєкти.
Друга половина 19 століття відрізняється економічним підйомом та індустріалізацією. Після революцій 1848 року місто стало більш відкритим і сучасним. Баварія стала першою німецькою землею, яка отримала свободу преси та право на суд присяжних.
Мюнхен залишався південним культурним центром Німеччини та змагався з Берліном. Кінець 19 століття вважається для міста вибухом мистецьких рухів та культурної свободи. Мюнхен став магнітом для інтелектуалів і художників з усього світу.
Театральне життя
Театр був однією з головних міських розваг у Мюнхені. У цей період з’явилися нові театри у місті, а також було повністю перебудовано Національний театр, який сильно постраждав від пожежі. Саме тут було вперше представлено опери Ріхарда Вагнера.
У другій половині століття поступово театр у місті ставав доступним ширшій аудиторії. Окрім великих королівських сцен, активно працювали менші приватні та народні театри, де можна було побачити комедії, мелодрами, пантоміми та іноді навіть політичні сатири. Наприклад, у 1865 році після багаторічних закликів до створення народного театру у Мюнхені було засновано Державний театр на Гертнерплац.
Музичний Мюнхен
19 століття – важливий період для розвитку музичної сцени Мюнхена. Мюнхенська придворна опера стала одним з найважливіших оперних театрів німецькомовної Європи. Вона поєднувала німецьку та італійську оперні традиції та постійно представляла прем’єри нових творів.
Важливим етапом розвитку музичної сцени у місті було представлення творів Вагнера. Мюнхен своєю чергою відіграв вирішальну роль у кар’єрі Вагнера. Король Людвіг II став його покровителем і запросив композитора до міста. Завдяки цьому в Мюнхені відбулися перші постановки кількох його опер: «Трістан та Ізольда», «Золото Рейну», «Валькирія».
Основними представниками композиторів, яких іноді називають «Мюнхенською школою» 19 століття, були: Ріхард Штраус, Людвіг Тюйль, Фрідріх Клозе, Макс фон Шиллінгс та Ганс Пфіцнер.
У 19 столітті у місті також стають все популярнішими публічні концерти. У місті з’явилося багато камерних ансамблів та приватних оркестрів. У 1893 році було також засновано Мюнхенський філармонічний оркестр, який став головним героєм концертного життя.
У 1875 році було засновано Літній фестиваль, який був присвячений творам Вагнера та Моцарта. Фестиваль приваблював гостей з усієї країни.
Мюнхен – місто сміливих художників
Мюнхен – це один зі світових центрів мистецтва. 19 століття стало особливим періодом і для мистецького життя. Це був час активного розвитку академічної школи, але разом з цим формування нових стилів.
Мюнхенська академія мистецтв – одна з найпрестижніших і найстаріших художніх академій Німеччини. Серед випускників академії такі митці, як Василь Кандинський, Франц фон Штук, Ріхард Рімершмід та інші відомі на весь світ художники. Історія академії почалася у 1770 році, але саме у середині 19 століття заклад мав провідну міжнародну репутацію.
Розвитку академії сприяла підтримка баварських королів, залучення видатних художників як викладачів і відкриття нових факультетів. Більшість відомих німецьких художників другої половини 19 століття або навчалися в Мюнхені, або жили там протягом тривалого часу. Академія завжди робила акцент саме на класичному мистецтві, але з другої половини 19 століття поступово відкривалася й для нових течій.
Наприкінці 19 століття також виникла Мюнхенська сецесія – об’єднання художників, які вирішили відділитися від Мюнхенської асоціації художників. Це була група сміливих митців, які відмовлялися від офіційного консервативного мистецтва. Їхні ідеї отримали великий відгук у населення, яке так само прагнуло змін. Сецесія значною мірою проклала шлях для майбутнього художнього модернізму.
Таке активне мистецьке життя у місті сприяло відкриттю численних приватних виставкових просторів для академічних та незалежних митців. У місті художники могли не тільки вчитися, а й продавати свої роботи, а у містян з’явилося більше можливостей для дозвілля.
Перші кіносеанси
Наприкінці 19 століття у Мюнхені навіть почали показувати кіно. Перші кінопокази були організовані у 1896 році Карлом Габріелем. Він був мюнхенським підприємцем, який також славився своїми розважальними закладами. Його головний проєкт – це «Panoptikum».
«Panoptikum» – це виставка воскових фігур, на якій також було багато різних розваг. Це було популярне місце для відвідування у Мюнхені. У рамках виставки Карл Габріель також почав показувати перші фільми для мюнхенців.
Класичні маленькі кінотеатри почали відкриватися у Мюнхені тільки на початку 20 століття, але ми бачимо, що й до цього у містян було активне культурне життя, сповнене натхнення, музики й мистецтва.
Джерела: muenchen.travel , muenchen.de , filmtheatersendlingertor.de , lenbachhaus.de
