За кілька хвилин після того, як Стівен з’являється на сцені вже не можеш відірвати очей. У нього немає зіркового іміджу, немає публічної маски, немає величезного галасу навколо імені. Проте є щось значно вагоміше – чудова репутація актора, який щоразу будує свій образ на внутрішній напрузі. Стівен Шарф – обличчя німецькомовної сцени останні двадцять років. Саме тому про нього варто поговорити. Далі на munich-trend.eu.
Початки й шлях до професії
Стівен Шарф народився 1970 року в місті Дельменгорст, на півночі Німеччини. Його дитинство минуло в часи, коли країна ще була поділена, а східнонімецьке телебачення пропонувало обмежений репертуар. Проте навіть у такому середовищі хлопець рано виявив інтерес до театру. У шкільні роки він грав у самодіяльних виставах і навіть сам намагався написати короткі сцени.
Після закінчення школи Шарф вступив до Вищої школи музики й театру імені Фелікса Мендельсона-Бартольді в Лейпцигу. Навчання у цьому закладі стало поворотним моментом, адже саме тут він отримав класичну акторську підготовку, загартував сценічну виразність та набув навичок роботи з камерною й великою авдиторією. Його наставниками були актори старшої школи, які передавали традиції ще з довоєнних часів. Уже під час навчання Шарф почав виходити на сцену. Перші професійні ролі він зіграв у Лейпцизькому театрі, де невдовзі отримав статус штатного актора. Його виконання ролей у класичному репертуарі – від Гете до Чехова – привернуло увагу багатьох критиків. Пізніше він приєднався до ансамблю театру «Талліа» в Гамбурзі, а згодом – до трупи у Франкфурті. Саме там актор набув впевненості, розвинув власну манеру – стриману, точну, з глибоким психологічним підтекстом.
Шарф не поспішав на екрани чи червоні доріжки. Театр залишався для нього основою, базою, ґрунтом… Проте до Мюнхена він прийшов уже як зрілий актор із впізнаваним обличчям.
Residenztheater як новий шлях в акторство
У 2019 році Стівен Шарф став частиною трупи Residenztheater у Мюнхені – одного з найвідоміших драматичних театрів німецькомовного світу. Його запросив Андреас Бек, новий інтендант, який тоді формував команду з акторів, здатних працювати як у класичних, так і в сучасних виставах. Для Шарфа це стало початком нового творчого етапу, адже він отримав шанс працювати на сцені, яка вимагала не лише майстерності, а й сміливості до змін. Першою великою роллю актора у Residenztheater став Штайнер у виставі März, за мотивами роману Гайнера Мюллера. Вистава викликала чималий резонанс у театральній спільноті. Критики відзначали неабияку майстерність Шарфа, його вміння тримати паузу, мовчки говорити й водночас залишатися в центрі уваги. Роль вимагала витонченого контролю емоцій, який Шарф продемонстрував без надмірності, але з дивовижною внутрішньою силою.
У наступні сезони актор виконував ще низку важливих ролей, серед них Креонт в Antigone, Вернер у Vernichten за Уельбеком, Фелікс у Fegefeuer in Ingolstadt за Марією Фляйсер. У кожній з них він з’являвся кардинально різним, то він показував інтелектуальний холод, то екзистенційну вразливість. Також у дійства вклали абсолютно різну стилістику: від камерної до візуально насиченої сценографії, проте актору це не заважало грати талановито. У Residenztheater його акторський шлях розкрився з нового боку. Тут він почав працювати із провідними режисерами Європи: Мартіном Кушеєм, Барбарою Фрей, Робертом Ґерлофом. У їх виставах текст залишався ключовим, але Шарф умів зробити так, що його мовчання, рух чи погляд звучали не менш виразно за промовлені слова. Він легко вписувався навіть у найрадикальніші сценічні рішення, зберігаючи глибину образу без надмірної емоційності чи жестів. У цілому Residenztheater став для Шарфа не просто новим етапом кар’єри, а місцем глибокого творчого зсуву. Сам актор не раз згадував, що саме тут уперше почав сприймати сцену не як простір дії, а як місце невеличкої реальної історії. Завдяки виставам в Мюнхені Стівен отримав неоціненний досвід про те, як інакше працювати з текстом, як навчитися затримувати увагу глядача не лише словами, а й стриманою, глибокою та емоційно зібраною грою.
Ролі Стівена Шарфа в кіно
Попри те, що театр залишається головним майданчиком для Стівена Шарфа, його ім’я добре знайоме й поціновувачам кіно. Дебютував він у 2002 році в німецькому телефільмі Die Mandantin, а вже за кілька років засвітився в незалежному кінематографі. Справжній прорив відбувся після участі у стрічці Der Architekt (2008), де Шарф зіграв одну з головних ролей. Фільм отримав численні нагороди, зокрема премію Max-Ophüls-Preis. Саме тоді критики заговорили про нього як про «інтелектуального актора з гострим сценічним чуттям».
У 2011 році він знявся у стрічці Der Mann mit dem Fagott, яка здобула широку глядацьку увагу. Шарф показав у цьому проєкті вміння працювати в історичному матеріалі. Крім того, у його фільмографії також є ролі у таких серіалах, як-от Tatort, Polizeiruf 110, München Mord – знакових роботах німецького телепростору, які давно стали частиною культурного ландшафту країни.
Джерела:
