Schauburg («Театр молоді») – це яскравий і неповторний театр для дітей і молоді в Мюнхені, який щороку дарує близько 350 захопливих вистав. Тож у цій статті саме про те місце, де мистецтво пробуджує емоції й формує цінності. Далі на munich-trend.eu.
Початки та трансформація театру Schauburg
Театр, заснований у 1953 році подружжям Зиґфріда Йобста й Аннемарі Йобст-Грашей, спочатку мав назву «Мюнхенська казкова сцена». Його місія була глибокою і важливою – допомогти відновити культуру після руйнівних наслідків фашизму. Йобсти прагнули не лише розважати, а й пробуджувати щирі емоції в юних глядачів, виховуючи товариськість, дружбу і впевненість у собі. Першою виставою стала «Невдаха і щасливчик» Альфреда фон Бекерата, яка відбулася 3 червня 1953 року в залі Гете в районі Швабінг. Сцена була простою, без надмірностей, а квиток коштував усього 85 пфенігів. За свій внесок у розвиток культури у 1983 році Зиґфрід Йобст отримав срібну медаль «Мюнхен сяє».
У 1968 році місто Мюнхен взяло культурний осередок під своє крило, перейменувавши його на «Театр молоді»і приєднавши до Мюнхенських камерних театрів. Нове дихання Schauburg дав Норберт Маєр, який був художнім керівником з 1969 по 1973 рік. Завдяки йому Schauburg став не просто сценою для вистав, а й справжнім центром комунікації, провокації та соціального протесту. Саме тут з’явилися такі знакові постановки, як-от «Краще жодної школи, ніж…» і «Або стріляти в щось, поки не зламається» Гельмута Вальберта.
Нові напрямки та еволюція
У 1973–1975 роках театр очолили Геда Каге та Івен Тідеманн. Вони вирішили відійти від політично-педагогічних тем і створити атмосферу, яка б об’єднувала всі покоління. Їхньою метою було зробити кожну виставу справжнім святом для всієї родини. Винятковим прикладом цього став спектакль «Свято у Пападакіса» – знакова постановка берлінського театру Grips, де ролі виконували не професійні актори, а «експерти повсякденності»: турки, греки та грецькі музиканти. У 1974 році їх ще називали «гастарбайтерами», і цей вибір акторів став потужним соціальним меседжем.
З 1975 по 1980 рік театром керував Єнс Гайльмаєр. Саме на його каденцію припало непросте випробування: через протипожежні вимоги стару будівлю довелося закрити. Попри труднощі, місто Мюнхен ухвалило рішення передати театру приміщення колишнього кінотеатру Ufa та дискотеки Blow-Up на площі Елізабетплац. Поки тривала реконструкція, Schauburg не припиняв діяльність. Вистава «Бабуся Штінгль» Ганса Матеса Меркеля безоплатно показувалася просто неба в різних районах міста, таким способом залучаючи нових глядачів і підтримуючи культурне життя Мюнхена. У 1977 році відбулося довгоочікуване відкриття оновленого «Театру молоді». Прем’єрною стала вистава «Казка про Сильного Ганса», також написана Матісом Меркелем. Проте не обійшлося без конфліктів – через постановку «Що означає кохання?» театру Rote Grütze виникли суперечки з міською владою і Міністерством культури. У результаті Єнс Гайльмаєр вирішив достроково завершити свою роботу.
У 1983 році Schauburg очолив Юрген Флюге – креативний режисер і співавтор сміливого дійства «Що означає кохання?». За його керівництва театр відмовився від стереотипних уявлень про дитячий і юнацький театр, поєднавши поетичність і глибокий зміст. Він організував три знакові фестивалі – Schau Spiele у 1985, 1986 і 1988 роках, що стали віхою в історії театру. Завдяки власній трупі, співпраці з відомими драматургами Вільфрідом Гроте і Рудольфом Герфуртнером та постійному пошуку нових сценічних рішень, Флюге формував унікальний стиль театру протягом дев’яти років.
У 1990 році новий етап розвитку Schauburg розпочався під керівництвом нідерландця Джорджа Подта і Дагмар Шмідт. Вони впровадили реконструкцію будівлі, яка тривала до 1993 року. Новий простір став максимально гнучким: головна сцена пропонує різноманітні конфігурації залу, є затишна студія під дахом, кафе зі сценою і фоє, яке слугує майданчиком для подій. Підходом Подта і Шмідт стала концепція «складність проти спрощення». Вони прагнули залучати дітей і молодь до серйозних театральних робіт, які допомагали б осмислити сучасний світ і його виклики. Цей період відзначився співпрацею з такими видатними режисерами, як Пеєр Бойсен, Беат Фе і Гіл Мегмерт.
Із сезону 2017/2018 театр очолила Андреа Гронемаєр, перетворивши Schauburg на відкритий простір для різних форм сценічного мистецтва. Репертуар охоплює всі вікові категорії – від вистав для наймолодших глядачів із тримісячного віку до постановок, що розкривають глибокі теми для підлітків і дорослих.
Schauburg – мистецтво, що надихає
Сьогоднішній репертуар Schauburg – це переважно нові постановки сучасних драматургів, створені спеціально для юної аудиторії. Тут можна побачити як оригінальні інтерпретації класики світової літератури, так і вистави, що порушують актуальні соціальні питання та теми, близькі до молодого покоління. Театр пропонує широкий спектр жанрів – від драматичних вистав до танцю, музичного, лялькового, імпровізаційного театру та експериментальних форм.
Театр, що виходить за рамки сцени Schauburg прагне охопити якомога ширшу авдиторію, організовуючи мобільні вистави для шкіл і дитячих садків. Завдяки цьому культурний центр встановлює тісний зв’язок із дітьми та підлітками навіть у віддалених районах Мюнхена. Міжкультурний обмін та залучення глядачів із різними культурними коренями стають важливою частиною місії Schauburg, адже це допомагає створити простір для формування власної ідентичності в різноманітному суспільстві.
Творча лабораторія для молоді Schauburg не лише показує вистави, а й запрошує юних глядачів стати частиною театрального процесу. У межах Schauburg LAB діти та підлітки можуть протягом усього сезону або під час інтенсивів на канікулах спробувати себе в ролі танцівників, музикантів, акторів чи драматургів. Вони відкривають свій творчий потенціал і вчаться працювати як на сцені, так і за її лаштунками.
Історія будівлі
Історія будівлі на площі Елізабетплац в районі Швабінг-Вест – це справжня подорож через час і культуру. Споруда, що була зведена в 1926 році як кінотеатр Шаубург, понад 40 років вражала кіноманів. Однак час йде, щось завжди змінюється, тож у середині 1960-х будівля отримала новий вектор: брати Ануш і Темур Самі перетворили її на один з найяскравіших нічних клубів Європи – Blow Up. Саме ця велика просторова зала на 2500 осіб із захопливими ефектами світла й музики стала місцем, де виступали такі легендарні гурти, як Pink Floyd і Yes, а також зірки, як-от Джимі Гендрікс та Семмі Девіс. У своїй короткій історії Blow Up навіть потрапив у заголовки газет завдяки відвідинам Фріца Тойфеля й Андреаса Баадера.
Коли будівля залишилася порожньою, її майбутнє стояло під питанням. Спочатку виникла ідея облаштувати будівлю під супермаркет. Проте деякі мешканці Мюнхена вважали, що це може загрожувати ринку Елізабет, який розташовувався навпроти. Як результат, продавці стали активними прихильниками ідеї культурного використання будівлі. Тоді місто викупило споруду, тож тепер вона слугує як комунальний дитячий і молодіжний театр. Це точно нова глава в історії цього унікального місця.
Джерела:
