Residenztheater – один із головних театрів Мюнхена, що розташований у самому центрі міста. Його назва часто трапляється в театральних афішах, інтерв’ю акторів, культурних новинах. Але мало хто замислюється, що за цією стабільною репутацією стоїть понад два століття архітектурних, політичних та мистецьких змін. З самого початку це була звичайнісінька придворна сцена, згодом – війна, руйнування, реконструкції, зміна епох і театральних естетик. Далі на munich-trend.eu.
У цьому матеріалі розповідь про те, чому Residenztheater – це одна з найцікавіших сцен Європи.
Народження театру в епоху монархії
Вперше про Residenztheater було згадано в самому серці баварської столиці – поруч із резиденцією Вітельсбахів, владущої династії. Тоді був 1751 рік, час, коли курфюрст Максиміліан III Йозеф відкрив першу придворну сцену. Саме вона стала частиною так званого Cuvilliés-Theater – оздобленої в стилі рококо зали, що й досі вважається перлиною європейського театрального бароко. Протягом 13-19 століть театр мав статус Hof- und Nationaltheater, тобто придворно-національного. Тут ставили опери Моцарта, спектаклі за творами Шиллера й Клейста, виступали провідні актори Німеччини. У ті роки репертуар формувався у тісному зв’язку з політичною та культурною стратегією монархії. Загалом Residenztheater зробили інструментом престижу й впливу та розглядали як майданчик для демонстрації сили культури Баварії.
У 1951 році, після Другої світової війни, з’явилася нова будівля Residenztheater. Стару споруду зруйнували під час бомбардувань, тож виникла потреба створити сучасний театр, який поєднував би традицію та модерн. Архітектор Карл Губер розробив проєкт, що вразив масштабом усіх – нова сцена стала найбільшою драматичною сценою Мюнхена. Після відкриття у жовтні 1951 року театр знову зайняв ключове місце в культурному житті міста. Його першим художнім керівником став Курт Маєр-Кельфен, який орієнтувався на класичний німецький репертуар і запросив до співпраці потужну трупу. Саме з цього моменту театр отримав назву Bayerisches Staatsschauspiel – Баварський державний театр.
Структура приміщень
Residenztheater у Мюнхені – це повноцінний театральний комплекс, у якому об’єднано три майданчики, кожен із власною історією, атмосферою та глядацьким досвідом. Центральна будівля, що розташована на площі Макса-Йозефа, відома як Residenztheater або Новий Резиденцтеатр. Її спорудили у 1950–1951 роках на місці королівського театру, знищеного під час Другої світової війни. Автором нового проєкту став архітектор Карл Гохедер, а в період 1988–1991 років театр зазнав масштабної реконструкції під керівництвом Александра фон Бранца. В оновленій залі на 881 місце поєднуються функціональність і сучасний дизайн, а сама сцена вважається однією з найтехнологічніших у Європі. Тут ставлять масштабні постановки, світову класику й найочікуваніші прем’єри.
Другий простір – Cuvilliés-Theater. Це справжній історичний скарб, зала, що витримала не одне століття. Її відкрили ще 1753 року як королівський театр у стилі рококо. Саме тут у 1781 відбулася прем’єра «Ідоменея» Моцарта. Після війни будівлю перенесли й ретельно відреставрували, зберігши автентичний інтер’єр. Сьогодні до неї можуть завітати та зануритися в атмосферу 13 століття одразу 437 глядачі. Загалом це ідеальне місце для камерних спектаклів і класики.
Третя сцена – Marstall. Колишній королівський кінний двір, а тепер – лабораторія театрального експерименту. Цей зал із приблизно 146 місцями став незалежною платформою для сучасної драматургії, сценічних читань, дебютів молодих режисерів і сміливих вистав, які, швидше за все, не з’явилися б на головній сцені. Саме тут народжуються ідеї, що розширюють межі театру. Водночас три різні простори та три однакові світи під одним дахом.
Знищення у Другій світовій війні та відновлення
У ніч на 18 березня 1944 року англійські бомбардувальники майже повністю зруйнували стару будівлю Residenztheater, що розташовувалась на сучасному місці нового театру – вціліли лише зовнішні стіни. Однак ще до цього фахівці встигли демонтувати дерев’яні ложі та внутрішнє барокове оздоблення Cuvilliés-Theater і перевезли їх на склад, завдяки чому вдалося зберегти унікальні елементи. Це дозволило зберегти неоціненну спадщину, яка стала основою для майбутнього відродження театру.
У 1949–1951 роках архітектор Карл Гохедер розробив проєкт і керував будівництвом Нового Residenztheater на місці зруйнованої будівлі. Першу виставу – оперету Раймунда Der Verschwender – показали 28 січня 1951 року. Спочатку зала вміщувала понад 1 000 глядачів, однак згодом інженери зменшили кількість місць до 881, враховуючи нові технічні та безпекові вимоги. У 1956–1958 роках реставратори під керівництвом Отто Майтінґера та архітектора Рудольфа Естергера повернули вцілілі елементи барокового інтер’єру до Резиденції та відновили їх у внутрішньому дворі. Вони зібрали заново залу Cuvilliés-Theater, яка відновила роботу як камерна сцена. Офіційно театр відкрили в 1958 році виставою Le nozze di Figaro. У 1988–1991 роках архітектор Александер фон Бранка здійснив масштабну реконструкцію нового Residenztheater: він оновив усі приміщення, поліпшив освітлення та акустику, осучаснив сценічну техніку, розширив фоє та додав скляний «зимовий сад». Тим часом художник Фред Тілер прикрасив вестибюль фрескою Nachthimmel, що додало простору сучасного вигляду.
У 2011 році дизайнер Константін Ґрчич модернізував перший поверх фоє. Він розробив нові мінімалістичні меблі та встановив широкі вікна з видом на Max‑Joseph‑Platz, завдяки чому Residenztheater став більш просторим.
Примітні вистави сезону 2024–2025
У сезоні 2024–2025 у Residenztheater працюють над кількома значущими постановками. На експериментальній сцені Marstall відбудеться світова прем’єра вистави 77 Versuche, die Welt zu verstehen («77 Спроб зрозуміти світ»). Цей проєкт вирізняється новаторським підходом до драматургії та актуальним соціальним контекстом. У головній залі Residenztheater покажуть Agamemnon – драму Шекспіра, яка досліджує теми влади, зради та помсти. Дійство буде продемонстровано зі сучасним поглядом на сюжет і героїв. Серед інших вистав сезону – Die Ärztin («Лікарка»), сучасна п’єса, що торкається медичної етики й ролі жінки в професії. Ця вистава точно викличе жваву дискусію серед глядачів і критиків.
Трупа театру налічує понад 50 акторів, а загальна кількість працівників перевищує 450 осіб, завдяки чому Residenztheater є одним із найбільших драматичних театрів у німецькомовному просторі. З 2019 року інтендантом театру є Андреас Бек, який поєднує у репертуарі класичні твори та сучасну драматургію. Тим самим стимулює розвиток і збереження театральних традицій.
Нині Residenztheater залишається серцем театрального життя Мюнхена. Його сцени відкривають можливості для найрізноманітніших вистав – від класики до авангардних експериментів. Саме завдяки цьому театр продовжує надихати й збирати велику кількість глядачів, зберігаючи при цьому статус одного з провідних культурних центрів Німеччини.
Джерела:
